Почему советские фильмы можно смотреть бесконечно?

ГайдайЗахаровРязановДанелияШтирлицШерлок ХолмсМесто встречиДжентльмены удачиВ бой идут одни старикиА зори здесь тихиеПокровские воротаБезымянная звездаМультики, много ихНаверняка забыл что-то.Раневская всегда зажигала, хотя не могу сказать, что фильмы с ее участие сами по себе запомнились.Тарковский когда-то вставлял, но пересматривать его фильмы сейчас не тянет.

В целом в процентном отношении что в СССР, что в Голливуде процент шлака примерно одинаков. В Голливуде количество фильмов в разы больше.

Знов пропаганда пішла)

Є кілька фільмів які можна переглянути, але аж ніяк через якусь видатну гру акторів. Просто живучи в певному оточенні ті фільми розумієш і сприймаєш якось. Ті ж згадувані Чародеї і Кін-дза-дза. Без розуміння навколишньої ситуації того часу коли вони знімались вони ніщо. Як то кажуть контекст там головний, читання між рядками.

Бо якщо говорити про якісь романтичні комедії, це центральною ідеєю є кохання чи його пошук, то тут явна перевага в французів. І тд. Єдиний жанр в якому союз був впереді планети всей - це тонка самоіронія, така яку навіть цензура не могла зарубати.

Знов пропаганда пішла)

Є кілька фільмів які можна переглянути, але аж ніяк через якусь видатну гру акторів. Просто живучи в певному оточенні ті фільми розумієш і сприймаєш якось. Ті ж згадувані Чародеї і Кін-дза-дза. Без розуміння навколишньої ситуації того часу коли вони знімались вони ніщо. Як то кажуть контекст там головний, читання між рядками.

Бо якщо говорити про якісь романтичні комедії, це центральною ідеєю є кохання чи його пошук, то тут явна перевага в французів. І тд. Єдиний жанр в якому союз був впереді планети всей - це тонка самоіронія, така яку навіть цензура не могла зарубати.

Знов пропаганда пішла)

Є кілька фільмів які можна переглянути, але аж ніяк через якусь видатну гру акторів. Просто живучи в певному оточенні ті фільми розумієш і сприймаєш якось. Ті ж згадувані Чародеї і Кін-дза-дза. Без розуміння навколишньої ситуації того часу коли вони знімались вони ніщо. Як то кажуть контекст там головний, читання між рядками.

Бо якщо говорити про якісь романтичні комедії, це центральною ідеєю є кохання чи його пошук, то тут явна перевага в французів. І тд. Єдиний жанр в якому союз був впереді планети всей - це тонка самоіронія, така яку навіть цензура не могла зарубати.

Знов пропаганда пішла)

Є кілька фільмів які можна переглянути, але аж ніяк через якусь видатну гру акторів. Просто живучи в певному оточенні ті фільми розумієш і сприймаєш якось. Ті ж згадувані Чародеї і Кін-дза-дза. Без розуміння навколишньої ситуації того часу коли вони знімались вони ніщо. Як то кажуть контекст там головний, читання між рядками.

Бо якщо говорити про якісь романтичні комедії, це центральною ідеєю є кохання чи його пошук, то тут явна перевага в французів. І тд. Єдиний жанр в якому союз був впереді планети всей - це тонка самоіронія, така яку навіть цензура не могла зарубати.

Американские надоедают быстро, а советские нет.

По сто раз смотришь комедии Гайдая или Рязанова — и каждый раз смешно.

В чём феномен советского кинематографа?

Например, Начало — это действительно шедевр на десятилетия?

Или Тёмный рыцарь?

Американские надоедают быстро, а советские нет.

По сто раз смотришь комедии Гайдая или Рязанова — и каждый раз смешно.

В чём феномен советского кинематографа?

Американские надоедают быстро, а советские нет.

По сто раз смотришь комедии Гайдая или Рязанова — и каждый раз смешно.

В чём феномен советского кинематографа?

Американские надоедают быстро, а советские нет.

По сто раз смотришь комедии Гайдая или Рязанова — и каждый раз смешно.

В чём феномен советского кинематографа?

в твоей ограниченности восприятия.пинк флойд ему - мрак, а рязанов - светоч.разберись в своем внутреннем мире.судя по музыке - тебе должно сейчас вставлять от тупых американских фильмов типа Скери муви, а не от гайдая или рязанова.

ПС извини, что на ТЫ ))))

Останнє редагування: 18 серпня 2015 23:50:21 від Гоша

Американские надоедают быстро, а советские нет.

По сто раз смотришь комедии Гайдая или Рязанова — и каждый раз смешно.

В чём феномен советского кинематографа?

Никакого феномена совкового кино, разумеется, не было никогда. В совке в 70-80ые выпускалось около 150 полнометражных фильмов в год, плюс около 100 полнометражных серий для телевидения. То есть, в общем-целом, навскидку, только за два десятилетия т.н. брежневского застоя настрочили тысячи три фильмов. Сколько из них можно смотреть больше одного раза (или вообще, можно смотреть?) - полсотни? или сотню? Вполне голливудские, или, к примеру, итальянские (индийские, китайские, японские, французские) показатели.

Впрочем, одна особенность у совкового кина, все-таки была. Это киношкола. К слову, одна из ведущих в мире (правда, исключительно потому, что их в мире вообще не больше двух десятков). Получалось так, что вечно полуразваленный, воняющий краской и устоявшимся запахом табака во всех углах, плохо отапливаемый ВГИК, начиная с 1919 года централизовано клепал всемозможные кинокадры для огромной страны. И эти кинокадры в развалюхах общаги на улице Докукина (позжее, с 1981 года, на улице Голушкина) также централизовано клепали идеи своего будущего кина. Получалось так, что совковое кино оно как-бы сделано на общажной кухне в конце коридора, или на общей кухне коммунальной квартиры (даже если это многомиллионные "Война и мир" или "Тихий дон"). Грубо говоря, кино делалось под поллитра водки, бутерброд с тюлькой и соленый огурец (если был). Поэтому оно кажется таким домашним, таким своим, таким милым. Особенно для "выпить под телевизор". Или для долгожданного сеанса в сельском клубе после трудового дня. Но, только для отечественного потребителя. В более расширенном, планетарном масштабе не годится ни Рязанов, ни Гайдай, ни Штирлиц. Те редкие экземпляры, которым удавалось пробиться сквозь ментальный кордон хотя бы в Румынию ("Табор уходит в небо" Лотяну) или Германию ("Военно-полевой роман") - да, здесь имел место актерский или режиссерский гений - явление крайне редкое для любой страны.